Конспект для складання іспиту з курсу Міжнародне право

1.doc (1 стор.)
Оригінал


Міжнародне право. Конспект.
Поняття міжнародного права.

Форма, джерела міжнародного права.

Суб'єкти міжнародного права.

Об'єкт міжнародного права.

Функції міжнародного права.

Юр обов'язкова сила міжнародного права.

Етапи становлення міжнародного права.

Історична концепція міжнародного права.

Стародавні века.Средніе століття (VI-XVI ст.).

Класичне міжнародне право.

Зарожденіе.Развітіе (1789-1919).

Перехід від класичного до сучасного міжнародного права (1919-1946).

Сучасне міжнародне право.

Міжнародне правотворчість.

Процес і форми міжнародне правотворчості.

Роль громадськості.

Роль доктрини міжнародного права.

Односторонні акти держав.

Кодифікація міжнародного права.

Система міжнародного права.

Система і структура міжнародного права.

Норми міжнародного права.

Поняття норми.

Норми міжнародного "м'якого права".

Класифікація норм.

Імперативні і диспозитивні норми.

Процесуальні норми.

Інші види норм.

Програмні і рекомендаційні норми.

Принципи.

Договірні норми.

Міжнародне право в міжнародній нормативній системі.

Міжнародна нормативна система.

Політичні норми і міжнародне право.

Організаційні норми.

Звичай і традиції.

Міжнародна ввічливість.

Міжнародно-правове регулювання.

Поняття міжнародно-правового регулювання.

Механізм міжнародно-правового регулювання.

Метод функціонування міжнародного права.

Міжнародний правопорядок.

Міжнародна законність.

Контроль.

Міжнародно-правова відповідальність.

Санкції і контрзаходи.

Застосування та тлумачення норм міжнародного права.

Організаційні основи застосування міжнародного права.

Тлумачення норм міжнародного права.

Правила і способи тлумачення.

Сфера дії міжнародного права.

Суб'єктна та об'єктна сфери.

Просторова сфера.

Розмежування просторових сфер дії міжнародного і національного права.

Міжнародне право та екстратериторіальний дію національного права.

Міжнародне і національне право.

Міжнародне та конституційне право.

Міжнародне право і компетенція органів государствава.

Конституційні суди і міжнародне право.

Резолюції міжнародних органів, організацій і національне право.

Основні принципи міжнародного права.

Принцип незастосування сили.

Принцип мирного вирішення спорів.

Принцип поваги прав людини.

Принцип суверенної рівності.

Принцип невтручання.

Принцип територіальної цілісності.

Принцип непорушності кордонів.

Принцип рівноправності і самовизначення народів.

Принцип співпраці.

Принцип сумлінного виконання зобов'язань по міжнародному праву.

Міжнародна правосуб'єктність держави.

Поняття держави в міжнародному праві.

Основні права та обов'язки держави.

Юрисдикція держави.

Імунітет держави.

Міжнародне визнання.

Визнання держав.

Визнання урядів.

Правонаступництво держав.

Європейський суд.
^ Поняття міжнародного права.

Міжнародне право - це система юр норм, що регулюють межгос відносини з метою забезпечення миру і співробітництва. Під межгос розуміються відносини за участю держав, міждержавних організацій і государствоподобних утворень, таких, наприклад, як нація, бореться за створення власної держави, вільний місто.

^ Форма, джерела міжнародного права.

Міжнародне право існує у формі норм. Юр змістом норми явл правило поведінки. Якщо норми являють собою необхідну внутрішню форму існування межд права, то його зовнішньою формою, тобто способом вираження, є звичай, договір і правотворчі рішення міжнародних організацій. Ці офіційно-юр форми існування межд-правових норм іменуються джерелами межд права.

Договір і звичай явл універсальними джерелами, юр сила яких випливає із загального межд права; правотворчі рішення організацій явл спеціальним джерелом, юр сила якого визначається установчим актом відповідної організації.

^ Суб'єкти межд права.

Суб'єкт межд права - це самостійне утворення, кіт завдяки своїм можливостям і юр властивостям здатне володіти правами й обов'язками по межд праву, брати участь у створенні та реалізації цих норм.

Загальноприйнятими суб'єктами сьогодні явл держави і межгос організації. Не настільки надійно визнана правосуб'єктність народів, націй, що борються за створення незалежної держави. Основним суб'єктом межд права явл держава.

^ Об'єкт межд права.

Під об'єктом права розуміється те, на що спрямовано його дію, що воно покликано регулювати. У межд права таким об'єктом явл межд, а точніше межгос відносини. Від об'єкта слід відрізняти предмет межд-прав відносини, під яким розуміється все те, з приводу чого сторони вступають у правовідносини. Таким предметом можуть бути дії і припинення дій, територія і т д. Договір про території не робить на неї ніякого дії. Він встановлює відносини держав з приводу даної території. Будучи різновидом соціального управління, межд-прав регулювання являє собою управління суспільними відносинами, а не речами.

^ Функції міжнародного права.

Функції межд права - це основні напрямки його впливу на соціальне середовище, обумовлені його суспільним призначенням.

Головною соціальною функцією межд права явл зміцнення існуючої системи межд відносин. Головна юр функція полягає в правовому регулюванні міждержавних відносин. Обидві функції носять характер стабілізуючих, охоронних, оскільки націлені на підтримку певного порядку в системі.

Межд право виконує також функцію протидії існуванню і появі нових відносин і інститутів, що суперечать його цілям і принципам.

Істотна функція інтернаціоналізації, яка полягає в розширенні та поглибленні взаємозв'язку між державами.

Інформаційно-виховна функція полягає в передачі накопиченого досвіду раціональної поведінки держав, в освіті щодо можливостей використання права, у вихованні в дусі поваги до права й охоронюваним їм інтересам і цінностям.

^ Юр обов'язкова сила межд права.

Юр обов'язкова сила - необхідна якість межд права, кіт регулює межд відносини властивим праву методом. Угоду держав надає юр обов'язкову силу не тільки окремим договором, окремої нормі, але і межд праву в цілому. Це знаходить вираження в принципі сумлінного виконання зобов'язань по межд праву.

Проблема обов'язкової сили межд права належить до числа тих, що пов'язані з самою природою цього права. Тому основні концепції в даній області збігаються з основними школами в межд-прав доктрині. Прихильники школи природного права бачать джерело обов'язкової сили межд права в законах природи, у людському розумі і т д. Представники позитивної школи в якості такого вказують згоду, угода держав. Третє основний напрям в доктрині щодо обов'язкової сили межд права можна назвати нігілістичним, оскільки відносяться до нього концепції так чи інакше заперечують юр силу межд права.
^ Етапи становлення міжнародного права.
Історична концепція межд права.

Періодизація історії межд права:

^ Давні століття. Суб'єктами межд відносин були не держави, а їх володарі. Широкого поширення набули договори. Вони служили здійсненню не тільки зовнішніх, а й внутрішніх функцій.

Твердження щодо того, що межд право існувало в древньому світі, явл головним чином результатом перенесення сучасних уявлень в зовсім інші умови. Судять за формою, ігноруючи суть явища. Незважаючи на жорстокість звичаїв межд зв'язків, накопичений досвід мав істотне значення для майбутнього межд права. Була доведена принципова можливість нормативного регулювання міждержавних відносин. Були вироблені форми нормативного регулювання - звичаї і договори. Останні за формою мало чим відрізнялися від нинішніх межд-прав договорів.

^ Середні віки (VI-XVI ст.).

Не дивлячись на некіт особливості, у всіх регіонах існували більш-менш однакові способи і рівень регулювання міждержавних відносин. Всі регіони внесли свій внесок у формування загальноприйнятої практики. Тим не менше в силу історичних умов головним регіоном, де було підготовлено грунт для створення межд права, виявилася Європа.

У загальному середньовіччя внесло свій внесок у підготовку грунту для створення межд права. Головне полягало в тому, що воно переконливо продемонструвало згубність беззаконня як для внутригос, так і для межд відносин. Був накопичений некіт досвід неправового нормативного регулювання міждержавних відносин, причому особливо слід відзначити значення формування звичаїв морської торгівлі.

^ Класичне межд право.

Зародження. Ідея межд права була сформульована в працях юристів на рубежі XVI-XVII століть. Серед них найбільш видатним був голландський юрист, богослов, дипломат Гуго Гроцій. У своїй праці "Про право війни і миру" він вперше детально обгрунтував існування "права, кіт визначає відносини між народами і правителями". У практиці гос-в він не знаходить доказів існування такого права, тому його джерела він шукає в природі, бога, моралі. Разом з тим він допускає, що "відомі права могли виникнути в силу взаємного угоди як між усіма гос-вами, так і між більшістю з них".

Класичне межд право почало складатися в цей час. Виникла доктрина межд права. Почало формуватися межд-прав свідомість. Значне число межд норм стали розглядатися як правові. Все частіше юр аргументація використовувалася дипломатією.

^ Розвиток (1789-1919). Великий крок уперед у розвитку межд права був зроблений Великою французькою революцією. Основами зовнішньої політики Франції були проголошені "загальний мир та принципи справедливості", відмова від усякої війни з метою завоювання. Наполеон все звів нанівець. Але прогрес не можна було зупинити. З розвитком пошти, телеграфу, ж / д сполучення гостро стало питання про їх межд-прав регулюванні. У 1874 р. був підписаний акт про заснування Всесвітнього поштового союзу, кіт встановив вільний транзит листів і посилок через території учасників. У 1875 р. приймається конвенція про телеграфний союз. У 1890 р. полягає багатостороння ж / д конвенція.

Межд право стало необхідним регулятором значного обсягу межд відносин. Був накопичений нормат матеріал, закладено початку межд-прав свідомості. Намітилися зрушення і в національному праві, кіт, наприклад, закріпило привілеї іноземних дипломатів, встановило прав режим іноземців.

^ Перехід від класичного до сучасного межд праву (1919-1946). У 1919 р. держави-переможниці вирішили створити Лігу Націй і прийняли її статутний документ - Статут. Була засновані перша загальна політ організація, покликана забезпечити мир і співробітництво між гос-вами. Про розвиток механізму межд-прав регулювання свидет положення Статуту, що віднесли до числа питань, які підлягають третейського чи судовому вирішенню, все межд-прав суперечки. У відповідності зі Статутом в 1922 р. була заснована Постійна палата межд правосуддя - перший постійний межд суд.

Важливим кроком у напрямі до сучасного межд праву було прийняття в 1928 р. Паризького пакту про відмову від війни як знаряддя нац політики.

На англо-радянсько-американській конференції 1943 р. у Москві було прийнято рішення про необхідність установи загальної межд організації, заснованої на принципі суверенної рівності. У червні 1945 р. конференція Об'єднаних Націй в Сан-Франциско прийняла Статут ООН, який поклав початок сучасному межд праву.

^ Сучасне межд право. Фундамент сучасного межд права був закладений Статутом ООН. В політ плані положення Статуту відбивали нове мислення. В основу межд права було покладено принцип співпраці. Він наказував відмова від доминировавшей протягом століть концепції панування сили та заміну її концепцією панування права. Однією з найбільш типових рис сучас межд права явл твердження в ньому прав людини. Статут визначив спільні цілі та принципи межд права, кіт є головними системоутворюючими чинниками. Із сукупності норм право перетворилося в систему на базі єдиних цілей і принципів. Істотно змінився механізм функціонування межд права. Створення розвиненої системи межд організацій призвело до інституціоналізації процесу правотворчості і правоосуществления.

^ Міжнародне правотворчість.
Процес і форми межд правотворчості.
В основі норми межд права лежить угода суб'єктів, явл єдиним способом створення норм. Формування угоди і його закріплення в правовій нормі відбуваються в певному процесуальному порядку. У соотв з цим порядком узгоджене правило знаходить юр силу, втілившись у форму звичаю або договору.

У сучас межд праві існують два види звичайних норм. Перший, традиційний предст собою склалося на практиці непісей правило, за кіт визнається юр сила. Другий - новий вид, до кіт відносяться норми, створювані не тривалої практикою, а визнанням як такі правил, які у кількох чи одному акті.

При формуванні норм загального межд права основну роль грає протест. Ні протесту - значить держава згідно з новою звичайною нормою. Із звичайних норм полягає ядро ​​всієї межд-прав системи - загальне межд право.

На відміну від загального межд права, партикулярний звичай висловлює особливі інтереси обмеженого кола держав. Тому для його формування необхідно угоду усіх зацікавлених держав.

^ Роль громадськості.

Зростання значення межд права в захисті життєвих інтересів людини і суспільства привертає до нього увагу все більш широких верств населення. Усвідомлюється той факт, що в основі всіх прав людини знаходиться право на життя в безпечному світі і що це право, втім як і багато інших, може бути забезпечене лише в умовах надійного міжнародного правопорядку. Громадськість активно проявляє себе і в таких областях, як право навколишнього середовища, право безпеки, гуманітарне право, економічне право. Набирає силу таке явище, як народна дипломатія, впливаюча та на міжнародне право.

^ Роль доктрини межд права. У формуванні межд права трудам юристів належить особлива роль. Дипломати і судді широко використовували праці теоретиків для доказу існування тих чи інших норм. Подібне становище давало доктрині значну можливість брати участь у правотворчому процесі.

^ Односторонні акти держав. До таких актів відносяться заяви, ноти, виступи держ діячів та ін

Основним видом односторонніх актів явл зобов'язання (напр зобов'язання СРСР не застосовувати першим ядерну зброю). Іншим видом односторонніх актів явл визнання. Визнаючи той чи інший юр акт, ситуацію, гос-во вже не вправі поступати всупереч своєму визнанню. Більш того, як правило, визнання не може бути відкликане.

Наступним видом одностороннього акту явл протест (акт протилежний визнанню). Цим актом гос-во виявляє своє заперечення проти певної ситуації, претензій і всього того, що може мати правові наслідки.

Наступним видом одностороннього акту явл відмова, кіт означає, що гос-во відмовляється від права, претензії, компетенції, кіт перестають з цього моменту існувати. Відмова носить остаточний і безповоротний характер. Особливим випадком мовчазної відмови явл Естоппель (estoppel - позбавлення права заперечення), кіт був запозичений з англійського загального права, де він означає, що сторона пов'язана своїми діями і не може пред'являти вимоги на шкоду іншій стороні, кіт поклалася на ці дії і вела себе відповідно .
^ Кодифікація межд права. Кодифікація - процес систематизації діючих норм, що усуває суперечності, заповнює прогалини, який заміняє застарілі норми новими. З цього видно, що кодифікація являє собою правотворчий процес. Прийнято розрізняти кодифікацію офіційну, здійснювану державами, їх організаціями, і неофіційну, проведену без участі держав громадськими організаціями, приватними особами. Головною різновидом неофіційної кодифікації явл доктринальна, здійснювана вченими чи їх організаціями.

^ Система міжнародного права.
Система і структура межд права. Система межд права являє собою комплекс юр норм, характеризується принциповим єдністю і водночас упорядкованим підрозділом на відносно самостійні частини (галузі, підгалузі, інститути). Матеріальним системоутворюючим чинником для межд права служить система межд відносин, яку він покликаний обслуговувати. Основними юридичними і морально-політичними системоутворюючими чинниками виступають цілі й принципи межд права.

Системі межд права властива характерна для неї структура. Під структурою розуміються внутрішня організація системи, розташування і з'єднання її елементів, характер їх взаємозв'язку.

Комплекс основних принципів межд права об'єднав, організував і соподчинил раніше розрізнені групи норм. З'явився ще одна ознака системи - ієрархія норм, встановлення їх співпідпорядкованості. Поступово формується межд процесуальне право, що явл ознакою зрілості правової системи.
^ Норми межд права.
Поняття норми. Норма межд права - це створене угодою суб'єктів формально певне правило, встановлює для них права, обов'язки і що забезпечує юр механізмом. Норма являє собою загальне правило, розраховане на невизначену кількість випадків. Тому в доктрині здавна ведеться суперечка про те, чи є нормою постанову договору, що закріплює конкретне врегулювання і підлягає застосуванню решти випадків. Подібну постанову має ознаками норми: воно регулює відносини сторін, юридично обов'язково, проте не розраховане на неодноразове застосування. Такого роду постанови зазвичай іменують індивідуальними нормами.

^ Норми межд "м'якого права". Аналіз доктрини і практики показує, що термін "м'яке право" використовується для позначення двох різних явищ. В одному випадку мова йде про особливий вид межд-прав норм, в іншому - про неправових межд нормах.

У першому випадку маються на увазі такі норми, кіт на відміну від "твердого права", не породжують чітких прав і обов'язків, а дають лише загальну установку, якої, тим не менш, суб'єкти зобов'язані слідувати. Для подібних норм характерні слова і вирази типу "домагатися", "прагнути", "приймати необхідні заходи" і т д.

До другого виду норм "м'якого права" належать ті, що містяться в неправових актах, в резолюціях межд органів і організацій, у спільних заявах, комюніке.

^ Класифікація норм. Доктрині відомо чимало спроб класифікувати норми, але жодна з них не знайшла загального визнання. Взявши за основу лише найбільш важливі критерії, можна припустити наступну класифікацію межд-прав норм:

- За змістом і місцем в системі - цілі, принципи, норми;

- По сфері дії - універсальні, регіональні, партикулярні;

- По юр силі - імперативні, диспозитивні;

- По функціях в системі - матеріальні, процесуальні;

- За способом створення і формою існування, тобто по джерелу - звичайні, договірні, норми рішень межд організацій.

Міжнародна практика виходить з реальності існування універсальних норм. Згідно з принципом сумлінного виконання зобов'язань, "кожне гос-во зобов'язане сумлінно виконувати свої зобов'язання, що випливають із загальновизнаних принципів і норм межд права". У рішеннях Межд Суду ООН є безліч посилань на "загальні норми межд права". Головними відмітними ознаками універсальних норм явл глобальність дії, загальна обов'язкова сила, створення і скасування їх межд співтовариством у цілому.

^ Регіональні норми виникають з розвитком інтеграційних процесів. В певному регіоні суттєво поглиблюється взаємодія держав, що породжує потребу в більш високому рівні нормативного регулювання аж до створення наднаціонального регулювання. Тому в регіоні інтеграції виникають комплекси норм, що володіють чималою специфікою, створюються нові механізми правотворчості і правоосуществления. Найбільш показовий в цьому плані Європейський Союз.

^ Партикулярні або локальні норми поширюють свою дію на відносини з обмеженим колом учасників, в більшості випадків - на двосторонні відносини. Їх основним джерелом явл договори. Але існують і звичайні норми такого роду. Межд Суд ООН не раз посилався на регіональні, локальні звичаї.

^ Імперативні та диспозитивні норми. Однією з характерних рис сучасного межд права явл наявність у ньому комплексу імперативних норм, які мають особливої ​​юр силою. Остання полягає в неприпустимість відхилення від норм у взаєминах окремих гос-в навіть шляхом їх угоди. Суперечать їм звичай або договір будуть недійсні. Знову виникла імперативна норма робить недійсними і суперечать їй існуючі норми.

Диспозитивні норми - це норми, допускають відступ від них за угодою у взаєминах сторін. При цьому не повинні порушуватися права і задо інтереси третіх гос-в. Більшість універсальних і локальних норм складають норми диспозитивні. Ці норми мають повної юр силою. Якщо суб'єкти не домовилися про інше, то вони зобов'язані виконувати диспозитивную норму, а в разі її порушення несуть відповідальність. Диспозитивність норми полягає не в обмеженою обов'язкової силі, а в тому, що вона передбачає право суб'єктів регулювати свої взаємини інакше, ніж передбачено загальною нормою.

^ Процесуальні норми. До таких норм відносяться ті, кіт регулюють процеси створення і здійснення межд права. Існують два поняття процесуального права: широке і вузьке. У першому випадку мова йде про сукупність норм, регулюючих як правотворчий, так і правоосуществітельний процес. У другому - тільки останній.

Процесуальне право - нова галузь межд права. Раніше існували окремі норми такого роду. Потреба в підвищенні ефективності межд права спонукала гос-ва приділяти більше уваги процесу його функціонування. Першорядне значення для формування процесуального права мало прийняття у 1969 р. Віденської конвенції про право межд договорів, значна частина постанов якої носить процесуальний характер.

^ Інші види норм. За способом регулювання розрізняють забороняють, зобов'язують і уповноважуючі норми. Існують норми відсильні, які зобов'язують керуватися правилами, що містяться в інших нормах, актах. Виділяють організаційні норми, кіт мають кілька різновидів. Їх завдання полягає в регулюванні діяльності межд органів і організацій. НТР обумовила бурхливий розвиток технічних зв'язків. Потреба в їх регулюванні викликала поширення технічних норм. До них належать норми межд права, які надають юр силу вимогам, що випливають із законів природи, науки і техніки.

^ Програмні і рекомендаційні норми. З приводу існування програмних норм йде жвава дискусія. Але, слід зауважити, що більшість норм містить програмний елемент. Вони не тільки закріплюють те, що є, але й визначають, що повинно бути, у багатьох випадках присвячені саме майбутньому поведінці. Велика частина договорів програмує розвиток співпраці.

Багато положень програм носять характер рекомендацій. Винятково важливою формою рекомендаційних норм є резолюції міжнародних органів та організацій.
Мети.
Межд-прав мета - це модель бажаного стану в майбутньому, яку суб'єкти погодилися реалізувати спільними зусиллями і надали їй юр силу.

Статут ООН визначив основні цілі межд права:

- Підтримувати мир і безпеку;

- Розвивати дружні відносини;

- Здійснювати співробітництво у вирішенні межд проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру й у заохоченні і розвитку поваги до прав і свобод людини;

- Створити умови, при яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов'язань, що випливають із договорів та інших джерел межд права.

Мети договору служать критерієм законності заходів по його реалізації.
Принципи.
Характерною особливістю межд права явл наявність у ньому комплексу основних принципів, під якими розуміються узагальнені норми, що відображають характерні риси, а також головний зміст межд права і мають вищої юр силою. У дипломатичній практиці їх зазвичай називають принципами межд відносин. В рамках межд права існують різні види принципів. Серед них важливе місце займають принципи-ідеї. До них належать ідеї світу і співробітництва, гуманізму, демократії та ін

Декларація про принципи межд права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами називає такі принципи:

Заключний акт НБСЄ 1975 р. доповнив наведений перелік трьома принципами: непорушність кордонів, територіальна цілісність, повага прав людини.
^ Договірні норми.
Договірна або конвенционная норма є правило, кіт міститься в межд-прав договорі, придающем їй юр силу.

У соотв із загальним межд правом договірна форма презюмирует, що всі її зміст має юр силою, якщо інше не буде доведено. Основна особливість договірних норм полягає в їх формі. Вони володіють перевагами писаного права і вже в силу цього являють собою незамінний інструмент межд-прав регулювання. Важливим якістю договірних норм явл стабільність їх змісту. Тому вони забезпечують досить високий рівень передбачуваності поведінки учасників.
^ Міжнародне право в межд нормативної системі.
Міжнародна нормативна система. Міжнародна нормативна система являє собою головний інструмент у регулюванні та впорядкування межд відносин. Характерна риса сучасності - наявність глобальної нормативної системи, що склалася на базі цілей і принципів Статуту ООН. У неї в якості підсистем входять політичні, правові, моральні та ін межд норми. Наявність такого роду нормативної системи - ознака досить високого рівня розвитку межд співтовариства.

^ Політичні норми і межд право. За своєю природою політ норми представляють узгоджену волю гос-в і в цьому сенсі мають ту ж природу, що і норми межд права. Від останніх вони відрізняються тим, що, погодивши зміст правила, д-ви додали йому не юр, а політ обов'язкову силу. Політ норми існують у ясно вираженій формі, наприклад у деклараціях, спільних заявах, комюніке, а також у формі неписаних норм, політичних звичайний і так званих "правил гри".

Санкції при порушенні політ норм полягають у негативної реакції гос-в і межд організацій на порушення цих норм. Держава-порушник може бути позбавлене можливості користуватися благами, що випливають з даної політ системи.

Зв'язок політ і прав норм двостороння. Політ норми створюються і осущ, не вступаючи в протиріччя з межд правом. З іншого боку, прав норми створюються і осущ з урахуванням існуючих політ норм.

^ Організаційні норми. Поява численних межд органів і організацій викликало до життя велику к-ть норм, що містяться в їх рішеннях і покликаних регулювати їх діяльність. Такого роду норми можна назвати організаційними або адміністративними. Їх слід відрізняти від норм, що містяться в резолюціях і покликаних регулювати відносини з участю гос-в. Останні носять рекомендаційний характер. Організаційні норми - це норми внутрішнього права межд організацій.

^ Звичку і традиції. Звичку - не володіє юр силою межд норма, що складається безпосередньо у відносинах гос-в у результаті підтвердження практикою. Коли певним правилом слідують тривалий час, то воно перетворюється в звичку чи традицію і тоді вважається правильним його дотримуватися і неправильним - відхилятися від нього. Стародавня максима - не слід відступати від того, що всіма дотримується (non recedendum a communi odservanti). Звичай, за яким визнана юр сила стає звичайною нормою межд права.

^ Міжнародна ввічливість. Це - не володіють юр силою правила доброзичливості, коректності, стриманості, уваги, взаємної поваги учасників межд спілкування. Недотримання норм ввічливості може викликати відповідну реакцію, зазвичай у формі протесту, але застосовуються й інші відповідні заходи. Відомо, що реторсия якраз і являє собою заходи у відповідь на недружні, хоча і не виходять за рамки права, дії.
^ Міжнародно-правове регулювання.
Поняття межд-прав регулювання. Межд-прав регулювання - це владне вплив гос-в на свої взаємини за допомогою межд права. Це регулювання являє собою різновид соціального управління.

Система межд-прав регулювання складається з двох підсистем: регульованої і регулюючої. Першою явл система межгос відносин, що представляє об'єкт регулювання. Регулюючої явл система засобів межд-прав впливу.

^ Механізм межд-прав регулювання. Під цим механізмом розуміється совок межд-прав засобів і методів впливу на межгос відносини. Першим елементом механізму явл межд-прав норма. Регулювання здійснюється шляхом визначення стандартів, моделей обов'язкового, можливого і неприпустимого поведінки, а також спонукання суб'єктів слідувати цим стандартам. Досягається мета специфічним юр методом, шляхом встановлення взаємопов'язаних прав і обяз, створюючих правовідношення.

Межд-прав ставлення явл другою головною частиною механізму межд-прав регулювання. У взаємозв'язку суб'єктивні права і обов'язки утворюють юр зміст правовідносини. Матеріальним змістом правовідносини наповнюються в процесі функціонування.

На всіх етапах функц межд права важлива роль належить межд-прав свідомості. Під його впливом створюються і проводяться в життя правові норми. Важливим його елементом явл загальне межд-прав свідомість, під яким розуміється совок поділюваних гос-ми поглядів, уявлень, ідей щодо необхідного межд правопорядку.

^ Метод функціонування межд права. Під цим методом розуміється сукупність принципів, способів, засобів, характерних для реалізації межд-прав норм. Загальний метод функц охоплює п'ять особливих методів:

^ Міжнародний правопорядок. Існують два розуміння правовідносин. В одному випадку це особливий вид ідеологічних відносин, що становлять взаємозв'язок суб'єктивних прав і обов'язків; в іншому - це суспільні відносини, врегульовані правом. Відповідно повинні існувати і два поняття правопорядку. У першому випадку це тільки юр явище - система чисто правових відносин, у другому - це реальний стан відносин, закріплене межд правом. У результаті ми маємо юр і фактичний правопорядок, у яких чимало відмінностей. В одному випадку - правова модель, в іншому - результати її втілення в життя.

^ Межд правопорядок - це система межд-прав відносин, покликана надати спільноті гос-в структурну стійкість на основі цілей і принципів межд права.

Міжнародна законність. Це - режим функціонування системи межд відносин, заснованого на принципі сумлінного виконання зобов'язань по межд праву і забезпечує реалізацію цього принципу. В основі зак-сти перебуває механізм, суть кіт полягає в тому, що володіє правом суб'єкт зацікавлений у виконанні зобов'язання іншою стороною, в її правомірній поведінці і докладає наявні в його розпорядженні засоби для досягнення мети. Разом з тим він усвідомлює, що виконання зобов'язань іншою стороною можливо в тому випадку, якщо сам суб'єкт буде вірним своїм зобов'язанням. Відстоюючи свої права, гос-во стверджує режим межд зак-сти.

Контроль. Під контролем розуміється процес обробки інформації, покликаний визначити відповідність поведінки суб'єктів нормам межд права.

Перша функція контролю полягає в констатації факту правопорушення; друга - у впливі на правопорушника, покликаному спонукати його до виконання приписів межд права. Є у контролю і третя функція - тлумачення норм. Констатація правопорушення висловлює розуміння того, які дії не відповідають нормі.

Існують два види контролю - національний і міжнародний.

^ Міжнародно-правова відповідальність. Відповідальність породжується межд-протиправним діянням, елементами кіт явл: суб'єктивний елемент - наявність провини даного суб'єкта як такого (не тих чи інших осіб, а саме д-ви в цілому); об'єктивний елемент - порушення суб'єктом своїх межд- прав зобов'язань.

Цілі відповідальності полягають у наступному: стримувати потенційного правопорушника; спонукати правопорушника виконати належним чином свої обов'язки; надати потерпілому компенсацію за завдану їй матеріальну і моральну шкоду; вплинути на майбутню поведінку сторін в інтересах сумлінного виконання ними своїх зобов'язань.

У літературі і практиці затверджується розподіл межд правопорушень на межд злочини і делікти. До числа перших відносяться порушення зобов'язань, таких істотних для захисту корінних інтересів межд співтовариства, що останні кваліфікують їх як особливо небезпечні та тяжкі. Відповідальність, породжувана деліктом, носить характер двосторонньої правовідносини, в силу якого порушник відповідальний тільки перед потерпілим.

Всупереч досить поширеній думці, відповідальність не включає заходи примусу. Правопорушення породжує лише первинну відповідальність, що складається в обов'язки відновити порушене. І лише в разі небажання, відмови виконати цей обов'язок настає вторинна відповідальність.

^ Санкції і контрзаходи. Санкції і контрзаходи являють собою види примусу щодо правопорушника. Примус як елемент методу функц межд права є не насильство, а один із засобів реалізації права. Його необхідний ознака - правомірність. Правомірність визначається насамперед із відповідності основним цілям і принципам міжнародного права. У доктрині існує тенденція розуміти під санкціями примусових заходів, здійснювані лише межд організаціями. Що ж стосується держав, то прийняті ними заходи слід іменувати контрзаходами. Контрзаходи гос-в здавна було прийнято ділити на реторсии і репресалії. Реторсии - це заходи впливу одного гос-ва на інше, що переслідують мету спонукати останнім припинити недружелюбні, несправедливі, дискримінаційні, але, тим не менш правомірні дії. Найчастіше реторсії застосовуються державою в разі дискримінації її громадян на території іншої д-ви, в разі недружніх обмежень економічних і культурних зв'язків і т д.

Репресалії - односторонні примусові заходи, які допускаються межд правом як контрзаходи в разі правопорушення. Вони здійснюються відповідно до межд правом, але оскільки явл контрзаходами щодо правопорушника, остільки можуть виходити за рамки межд права в тих межах, кіт визначаються характером правопорушення. З цього видно, що репресалії мають бути пропорційними: інтенсивність контрзаходів не може бути вища за ту, що необхідна для досягнення безпосередньої мети.
^ Застосування і тлумачення норм межд права.
Поняття застосування норм межд права. Поняття "застосування права" використовується у загальному і спеціальному значенні. У першому випадку воно охоплює всі юр способи осущ права, у другому - владне осущ права у разі правопорушення або спір про право.

Застосування норм права до конкретних випадків закл в наступному:

Організаційні основи застосування межд права. Існують межд і національний методи застосування норм межд права. Межд метод реалізується в деят гос-в на світовій арені, а також в деят створюваних ними межд органів і організацій. Національний метод знаходить вираження в необхідній для реалізації норм межд права внутригос діяльності, тобто в імплементації цих норм.

^ Тлумачення норм межд права. Поняття тлумачення. Тлумачення є процес з'ясування змісту норми, цілей стосовно до даної ситуації, зв'язків з іншими нормами межд права, юр характеристик.

Доктрині відомі різні підходи до тлумачення в залежності від того, що є наріжним каменем. Основні підходи три - об'єктивістський, суб'єктивістську і функционалистский.

Об'ектівісти, вони ж текстуалісти, бачать головне у встановленні значення тексту шляхом його аналізу. Вони не заперечують значення волі сторін, але лише тієї, що знайшла закріплення в тексті.

Суб'єктивістів бачать головне завдання в з'ясуванні намірів сторін, кіт далеко не завжди виражені в тексті повністю. Вирішальне значення надається волі сторін у момент створення норми.

Функціоналістів, або телеологія, вважають, що норма відходить від початкової волі сторін і продовжує самостійне життя. Головне завдання - встановити мету норми, незалежно від того, втілена вона в тексті, в підготовчих матеріалах або в подальшій практиці.

Стоять перед тлумаченням завдання визначаються об'єктом тлумачення, тобто межд-прав нормою. Якщо норма з більшою або меншою повнотою знаходить вираження в тексті, то саме текст служить основним засобом тлумачення.

Засоби тлумачення визначені Віденською конвенцією про право межд договорів, кіт поділила їх на основні та додаткові. До перших віднесено контекст договору в широкому розумінні цього терміна. До додаткових засобів тлумачення віднесені підготовчі матеріали та обставини укладання договору. Використання додаткових засобів допускається лише в тому випадку, якщо застосування основних засобів залишає значення норми незрозумілим чи призводить до явно абсурдних результатів.

^ Правила та способи тлумачення. На перше місце Віденська конвенція ставить принцип сумлінності. Тлумачення має бути сумлінним, тобто чесним, враховує інтереси всіх зацікавлених сторін і спрямовані на виявлення реального змісту норми.

Принцип єдності тлумачення вимагає, щоб норма розумілася одноманітно у всіх випадках, стосовно до всіх суб'єктів.

Принцип ефективності вимагає, щоб результати тлумачення вели до досягнення цілей норми, робили її дієвою.

Правило спеціального закону вимагає, щоб при тлумаченні визнавалося перевагу спеціальних норм по відношенню до загальних, оскільки вони безпосередньо відносяться до даного випадку, конкретизують загальну норму, а деколи і роблять з неї виняток.

Способи тлумачення:


^ Сфера дії межд права.
Під сферою дії межд права розуміється область застосування межд-прав засобів впливу на об'єкт регулювання. Ця сфера має три основних аспекти - суб'єктний, об'єктний і просторовий.

^ Суб'єктна та об'єктна сфери. Суб'єктна сфера визначається колом суб'єктів, на кіт поширюється дія межд права. Важливою зміною суб'єктної сфери стало включення до неї межгос організацій.

Об'єктна сфера - це коло регульованих відносин, кіт явл його об'єктом. Об'єктна сфера пов'язана з суб'єктної, оскільки в неї входять лише відносини між суб'єктами межд права.

Всі ці аспекти сфери дії межд права практично важливі. Для всіх договорів першорядне значення має суб'єктна сфера - на кого поширюється його дія. Об'єктна сфера визначається змістом договору - які види відносин і якою мірою їм регулюються.

^ Просторова сфера. Просторова (або територіальна) сфера дії межд права привертає основну увагу практики, саме їй присвячені постанови договорів про сферу їхньої дії. Мова йде про тих сухопутних, водних, повітряних, космічних просторах, в яких діє межд право.

^ Розмежування просторових сфер дії межд і національного права. В межах своєї території гос-во здійснює повний і виключний суверенітет. Кордон держ території проходить по зовнішньому межі територіальних вод. Тим не менше в інтересах межд судноплавства межд право обмежило здійснення прав суверена у територіальних водах, надавши іноземним судам право мирного проходу. Мирний прохід регулюється правом прибережного гос-ва, але воно повинне відповідати межд праву.

Межд право закріпило положення, згідно кіт діяльність фіз і юр осіб в межд просторах (повітряне, космічне, відкрите море, Антарктика) регулюється національним правом, природно в рамках межд права.

^ Межд право і екстратериторіальний дію національного права. Людина має юр статусом, комплексом прав і обов'язків, придбаних у певній правовій системі. При переміщенні в сферу дії іншої правової системи він не може позбавлятися своїх особистих, майнових і багатьох інших прав. У результаті права, створені в рамках однієї національної правової системи, повинні визнаватися у сфері дії іншої. Це найбільш давній і масовий випадок екстратериторіальні дії нац права.

Загальне правило, що спирається на осн принципи межд права, полягає в тому, що гос-во здійснює повну юрисдикцію в межах своєї території і обмежену - відносно своїх громадян і організацій за кордоном.
^ Міжнародне і національне право.
Для того, щоб бути здатними регулювати відносини з участю фіз і юр осіб, що містяться в межд праві правила повинні увійти в правову систему країни у встановленому нею порядку. Цей процес зазвичай іменують трансформацією. Вона може бути загальною та індивідуальною. При загальній - гос-во встановлює, що всі або тільки певні види прийнятих ними межд-прав норм явл частиною права країни. При індивідуальній - необхідно в кожному випадку вводити межд норми в право країни спеціальним актом.

Трансформація може бути прямою і опосередкованою. При першій - правила договору породжують тотожні правила в національному праві в силу самого акта ратифікації. При опосередкованій - на основі договору видається національний нормативний акт, з більшою або меншою повнотою відтворюючий положення договору.

Особливим видом імплементації межд норм явл відсилання. У багатьох законах говориться, що ті чи інші його положення будуть застосовуватися у відповідності з певним договором або що в установленому разі слід застосовувати такий-то договір.

^ Межд і конституційне право. Сучасне межд право зі значною повнотою визначає зміст центральних положень конституційного права - норм про права людини. Роль межд права в цьому знаходить все більш грунтовне визнання в конституційному праві, кіт встановлює, що права людини визначаються відповідно до межд правовими нормами. Більш того йде процес затвердження принципу демократії, згідно кіт єдиним легітимним правлінням гос-ва визнають демократію. Пояснюється все це тим, що інакше не можливо забезпечити мирний світовий порядок, а отже і виживання людства.

^ Межд право і компетенція органів гос-ва. Особливо значно вплив межд права на компетенцію органів зовнішніх зносин. Так, межд право визначає, які органи можуть давати остаточну згоду на обов'язковість межд договорів без спеціальних повноважень.

Межд право впливає і на осущ зак-ной влади. Остання не може видавати закони, що суперечать межд праву. Законодавець обмежений межд зобов'язаннями д-ви. Більш того він зобов'язаний видавати закони, необхідні для здійснення норм межд права.

^ Конституційні суди і межд право. Посилення впливу межд права на національне, включаючи конституційне, викликає до життя нові форми контролю за відповідністю межд зобов'язань конституції країни. Суттєву роль у цьому здатні грати одержуючі все більш широке поширення конст суди, основне завдання кіт - стежити за конституційністю зак-них актів. Контроль за конституційністю межд договорів - це нова для них функція. Суди до цього питання підходять обережно.

^ Резолюції межд органів, організацій і нац право. Розглянуті акти породжують лише морально-політичні зобов'язання, що зовсім не виключає їх впливу на нац право. Крім того, при з'ясуванні змісту норм межд права, в тому числі і інкорпорованих в нац право, доводиться вдаватися до допомоги резолюцій конференцій і організацій. Існують способи додання змісту резолюцій юр сили і тим самим включення його в нац право.
^ Основні принципи межд права.
Основні принципи закріплені Статутом ООН. Їх зміст розкривається в Декларації про принципи межд права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва в соотв із Статутом ООН, прийнятої Генеральною Асамблеєю в 1970 р., а також в Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.

^ Принцип незастосування сили. В якості головної мети Статут ООН встановив: позбавити прийдешні покоління від лиха війни, прийняти практику, відповідно до якої збройні сили застосовуються не інакше, як у загальних інтересах. Статут заборонив застосування не тільки збройної сили, а й сили взагалі. Більш того, заборонена навіть загроза силою будь-яким чином, несумісним з цілями ООН.

Статут передбачає можливість застосування сили або загрози силою лише в двох випадках. По-перше, за рішенням Ради Безпеки у разі загрози світу, будь-якого порушення миру або акту агресії. По-друге, в порядку здійснення права на самооборону у разі збройного нападу, до тих пір, поки Рада Безпеки не вживе необхідних заходів для підтримки межд миру і безпеки.

^ Принцип мирного вирішення спорів. Принцип закріплений у Статуті ООН і у всіх межд актах, викладають принципи межд права. Йому спец присвячений ряд резолюцій ГА, серед кіт можна виділити Манільську декларацію про мирне вирішенні межд суперечок 1982 р. Першим багатостороннім актом, що встановив цей принцип, був Статут Ліги Націй.

Відповідно до Статуту ООН Декларація про принципи межд права 1970 р. сформулювала принцип у такий спосіб: "Кожне держава дозволяє свої межд суперечки з іншими гос-вами мирними засобами таким чином, щоб не піддавалося загрозу межд мир і безпеку і справедливість".

^ Принцип поваги прав людини. Закріплений, крім Статуту ООН, у Загальній декларації прав людини 1948 р. і в двох пактах 1966 р.: один - про громадянські і політ правах, інший - про економічні, соціальні і культурні права. Було укладено ряд конвенцій у конкретних аспектам: про попередження злочину геноциду і покарання за нього (1948), про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1966), про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979), про права дитини (1989) та ін .

^ Принцип суверенної рівності. У Статуті ООН у статті про принципи на перше місце поставлений пункт, кіт говорить: "Організація заснована на принципі суверенної рівності всіх її Членів". Основний зміст принципу полягає в наступному: гос-ва зобов'язані поважати суверенне рівність і своєрідність одна одної, а також всі права, властиві суверенітету, поважати правосуб'єктність інших гос-в. Кожне гос-во має право вільно вибирати і розвивати свою політ, соц, ек і культурну систему, встановлювати свої закони та адміністративні правила. Всі гос-ва володіють рівними основними правами та обов'язками. Вони зобов'язані поважати право один одного визначати і здійснювати на власний розсуд свої відносини з іншими гос-вами відповідно до межд правом. Гос-ва повинні сумлінно виконувати свої зобов'язання по межд праву.

^ Принцип невтручання. У Статуті ООН говориться, що він не дає Організації права на втручання в справи, по суті входять у внутрішню компетенцію будь гос-ва, і не вимагає від держав-членів представляти такі справи на дозвіл гаразд Статуту. Статут ООН передбачає розвиток співробітництва по значному колу питань явно внутрішнього характеру, наприклад сприяння підвищенню рівня життя, повної зайнятості населення, загальній повазі прав людини.

^ Принцип територіальної цілісності. Територія служить матеріальною основою гос-ва, явл необхідною умовою його існування. Тому гос-ва приділяють особливу увагу забезпеченню її цілісності. Статут Ліги Націй зобов'язував поважати і зберігати проти всякого зовнішнього нападу террит цілісність держав-членів. Статут ООН зобов'язує утримуватися від загрози силою або її застосування проти террит недоторканності гос-в.

^ Принцип непорушності кордонів. У Декларації про принципи межд права зміст принципу викладається в розділі про принцип незастосування сили: "Кожне гос-во зобов'язане утримуватися від загрози силою або її застосування з метою порушення існуючих межд кордонів іншого д-ви або в якості засобу вирішення межд спорів, в тому числі террит суперечок і питань, що стосуються держ кордонів.

^ Принцип рівноправності і самовизначення народів. Принцип втілений в Статуті ООН, в кіт в якості однієї з цілей Організації зазначено: "Розвивати дружні відносини між націями на основі поваги принципу рівноправності і самовизначення народів, а також вживати інших соотв заходи для зміцнення загального миру".

Зміст принципу вперше розкрито в Декларації про принципи межд права: "Всі народи мають право вільно визначати без втручання ззовні свій політ статус і осущ своє ек, соц і культурний розвиток, і кожне гос-во зобов'язане поважати це право в соотв із Статутом ООН".

^ Принцип співробітництва. Ідея всестор співр втілена в Статуті ООН. Як принцип вона була сформульована в Декларації про принципи межд права. Принцип зобов'язує гос-ва співпрацювати один з одним, незалежно від відмінностей їх політ, ек і соц систем. Визначено також основні напрямки співр: підтримка миру та безпеки; загальну повагу прав людини; здійснення межд відносин в ек, соц, культ, технічній і торговій галузях відповідно до принципів суверенної рівності і невтручання; співпрацю з ООН і вживання заходів, передбачених її Статутом; сприяння ек зростанню в усьому світі, особливо в країнах, що розвиваються.

^ Принцип сумлінного виконання зобов'язань по межд праву. На відміну від інших принципів, кіт складалися в процесі розвитку межд права, що розглядається принцип затверджувався разом з цим правом. Без нього межд право не було б правом, саме в ньому укладений джерело юр сили межд права. Він відноситься до категорії необхідного права.

Принцип закріпив угоду гос-в про визнання юр сили за нормами межд права. І для цього принципу зберігає своє значення загальне положення про те, що єдиним способом створення юр обов'язкових норм для суверенних д-в явл їх угода.
^ Міжнародна правосуб'єктність держави.
Поняття гос-ва в межд праві. Суверенна гос-во явл основним суб'єктом межд права. У межд-прав літературі здавна використовується поняття гос-ва, що представляє єдність трьох елементів - суверенної влади, населення, території. Гос-во - необхідна форма організації населення для участі в межд співтоваристві, для представництва та захисту його інтересів.

Визначають статус гос-ва норми реалізуються в першу чергу в її правосуб'єктності. Таким шляхом визначаються положення гос-ва в межд співтоваристві, його потенційні можливості.

^ Основні права та обов'язки гос-ва. Основні права і обов'язки - категорія, що відображає умови, необхідні для життя д-ви в рамках межд співтовариства. Тому вони відносяться до категорії так званих невід'ємних прав, кіт в нормальних умовах не можуть бути обмежені.

Кожне гос-во має право вимагати вирішення суперечок мирними засобами і зобов'язане поважати відповідне право інших гос-в. Кожне гос-во має право самостійно вирішувати свої внутрішні справи і зобов'язано не втручатися в соотв справи інших гос-в. Гос-во має право на співпрацю з іншими гос-вами на основі демокр принципів, закріплених Статутом ООН, і несе обов'язок співпрацювати. Гос-во має право вільно вибирати свою соц-політ систему і зобов'язане поважати відповідне право інших гос-в, а також рівноправність і самовизначення народів.

^ Юрисдикція держави. Для реалізації суверенних прав д-ви істотне значення має поняття юрисдикції. Остання є прояв суверенітету і означає держ влада, її обсяг і сферу дії. За обсягом розрізняють юрисдикцію повну обмежену, по сфері дії - територіальну і екстратериторіальний, за характером влади - законодавчу, виконавчу, судову.

Повна юрисд означає владу гос-ва наказувати поведінку і забезпечувати реалізацію своїх приписів всіма наявними в його розпір задо засобами. Обмежена означає, що гос-во може наказувати поведінку, однак воно в більшій або меншій мірі обмежена у використанні коштів, що забезпечують виконання приписів.

В силу територіального верховенства гос-во осущ повну юрисд в межах своєї території. В силу особистого верховенства - обмежену юрисд щодо своїх громадян за кордоном.

^ Імунітет держави. Юрисдикція повинна осущ із дотриманням імунітетів, визнаних межд правом. Імунітет випливає з принципу суверенної рівності. Раніше імунітет був абсолютним, поширювався на будь-яку діяльність іноземного д-ви і його власність. В кінці минулого століття з'явилася, а в наш час знайшла широке визнання концепція обмеженого імунітету. Відповідно до цієї концепції, імунітет обмежується лише тими відносинами, в яких гос-во виступає як носій суверенної влади, діями, чиненими в силу держ влади.

Істотне значення має зміст поняття "держава" в плані імунітету, від чого залежить коло органів і осіб, які користуються імунітетом. У проекті статей Комісії межд права ООН це поняття визначено як таке: гос-во і його різні органи управління; політ підрозділи гос-ва, кіт правомочні осущ прерогативи держ влади; установи або інститути гос-ва за умови, що вони правомочні робити дії в осущ прерогатив держ влади; представники гос-ва, що діють в цій якості.
^ Міжнародне визнання.
Визнання держав. Щодо юр значення визнання для нового гос-ва існують дві теорії: конструктивна і декларативна. Згідно з першою, визнання конституює, породжує межд правосуб'єктність гос-ва, перетворює фактичний стан в юридичне. Декларативна теорія виходить з того, що гос-во знаходить правосуб'єктність у силу самого факту свого утворення, незалежно від визнання.

Визнання д-ви є односторонній акт, кіт гос-во визнає факт утворення нового гос-ва і тим самим його межд-прав суб'єктність. Будь-які правовідносини можливі лише в тому випадку, якщо учасники визнають один одного в якості суб'єктів права.

В якості загального правила визнання гос-ва явл повним і остаточним. Таке зізнання називають визнанням "де-юре". Воно не може бути умовним, тобто наданих за умови виконання певних вимог. Воно не може бути відкликана.

Інколи процес становлення гос-ва затягується, наприклад в результаті громадянської війни. У таких випадках може бути надане визнання тимчасове, обмежений - визнання "де-факто". Воно зазвичай супроводжується встановленням напівофіційних відносин без юр оформлення і може бути відкликана.

^ Визнання урядів. Визнання новоствореного д-ви означає визнання і його уряду. Питання визнання уряду виникає у разі створення уряду неконституційним шляхом, в результаті революції, перевороту. Визнання уряду означає, що визнавала гос-во розглядає дане уряд задо і єдиним представником гос-ва в межд відносинах.

Як і у випадку з гос-вом, визнання уряду може бути фактичним і юридичним.
^ Правонаступництво держав.
Правонаступництво - це перехід прав та обов'язків внаслідок зміни одного гос-ва іншим в несенні відповідальності за межд відносини будь-якої території.

Правонаступництво стосується кількох аспектів:


Правонаступництво України. Згідно Закону від 12.09.91 р.:

державний кордон Союзу РСР, кіт відокремлює террит України від інших гос-в, а також кордон між УРСР і БРСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 явл державним кордоном України (ст. 5);

Україна підтверджує свої зобов'язання по межд договорами, укладеними УРСР до проголошення незалежності України (ст. 6);

Україна явл правонаступніком прав і обов'язків по межд договорами СРСР, кіт не суперечать Конституції України та інтересам республіки (ст. 7);

Україна дає згоду на обслуговування зовнішнього боргу СРСР за станом на 19 липня 1990 р. в частині, кіт визначається окремим межгос угодою. Україна не несе зобов'язань за кредитними договорами та угодами СРСР, укладеними після 1 липня 1991 без згоди України (ст. 8).
^ Європейський суд.
Євр суд функц на постійній основі і створюється гос-вами, кіт ратифікували Конвенцію про захист прав і осн свобод людини 1950 р. Суд складається з такого числа суддів, кіт відповідає числу соотв гос-в.

На посаду суддів обираються на термін від 3 до 9 років від кожн гос-ва Парламентською асамблеєю (із трьох кандидатів гос-ва-учасника) особи, кіт мають високі моральні якості та кваліфікацію або явл юристами з визнаним авторитетом.

Євр суд має свою канцелярію і судових секретарів.

На пленарних засіданнях суду обирається його голова і його заступники (1-2) на 3 роки (можуть переобиратися); створюються палати на визначений строк; обираються голови цих палат (можуть переобиратися); приймаються правила процедури суду; обираються секретар суду і один або два його заступника.
Навчальний матеріал
© uadoc.zavantag.com
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації