Конспекти лекцій з РСНО

р1_т1_ (з1). doc (1 стор.)
р1_т2_ (з1-З3). doc (5 стор.)
р2_т3_ (з1-З7). doc (4 стор.)
р2_т4_ (з1-З3). doc (1 стор.)
р3_т5_ (з1). doc (1 стор.)
р3_т6_ (з1-З7). doc (8 стор.)
р3_т8_ (з1). doc (1 стор.)
Оригінал


Міністерство освіти і науки Російської Федерації

Уфімський Державний Авіаційний Технічний Університет


ЗАТВЕРДЖУЮ


Начальник військової кафедри

полковнік________М.Біглов

"____" ____________ 200_ р.


ВІЙСЬКОВА КАФЕДРА


ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТА РЕМОНТ РАДІОЕЛЕКТРОННОГО ОБЛАДНАННЯ Літаки, гелікоптери та авіаційних ракет


Розділ № 3

"Радіотехнічні засоби навігації, літаководіння і посадки"

Тема № 5

"Навігаційні радіоелектронні
системи та пристрої "

Заняття № №

1


Методична розробка





Розглянута і затверджена




на засіданні циклу № 3










Протокол № _____________




Від «__» ________ 200_ р.










Протокол № _____________




Від «__» ________ 200_ р.










Протокол № _____________




Від «__» ________ 200_ р.










Протокол № _____________




Від «__» ________ 200_ р.










Протокол № _____________




Від «__» ________ 200_ р.



м.Уфа

Міністерство освіти і науки Російської Федерації

Уфімський Державний Авіаційний Технічний Університет


ЗАТВЕРДЖУЮ


Начальник військової кафедри

полковнік________М.Біглов

"____" ____________ 200_ р.


ВІЙСЬКОВА КАФЕДРА


ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТА РЕМОНТ РАДІОЕЛЕКТРОННОГО ОБЛАДНАННЯ Літаки, гелікоптери та авіаційних ракет


Розділ № 3

"Радіотехнічні засоби навігації, літаководіння і посадки"

Тема № 5

"Навігаційні радіоелектронні системи та пристрої"

Заняття № 1

"Навігаційні радіоелектронні системи та пристрої"


Методична розробка





Розглянута і затверджена




на засіданні циклу № 3










Протокол № _____________




Від «__» ________ 200_ р.










Протокол № _____________




Від «__» ________ 200_ р.










Протокол № _____________




Від «__» ________ 200_ р.










Протокол № _____________




Від «__» ________ 200_ р.










Протокол № _____________




Від «__» ________ 200_ р.


м.Уфа

Методичні вказівки


Заняття № 5.1 Навігаційні радіоелектронні системи і пристрої


1. Навчально-виховні цілі:

Вивчити принципи роботи радіоелектронних навігаційних пристроїв.


2. Навчальний час - 2 години


3. Вид заняття - лекція


4. Місце проведення - аудиторія


5. Література

- Сидорин В.М. "Радіоелектронне устаткування",-М.: Воениздат, 1990р., Стор.202-211

- Смирнов В.А. "Бортові засоби радіонавігації",-М.: Воениздат, 1993р., Стор.5-10

- Ярлик М.С. "Авіаційні радіонавігаційні пристрої та системи",-ВВІА ім.проф. М. Є. Жуковського, 1980р., Стор.19-35


6. Структура групового заняття:


Елементи заняття

Час

Прим.

I. Вступна частина

10 хв




1

Організаційна частина




2

Перевірка готовності студентів до заняття




II. Основна частина

75 хв




1

Загальні відомості про радіонавігації




2

Навігаційні системи відліку




3

Способи вирішення навігаційних завдань




4

Комплексна обробка навігаційної інформації




III.Заключітельная частина

5 хв




1

Відповіді на запитання




2

Закріплення матеріалу




3

Завдання на самопідготовку





7. Самостійна робота студентів під керівництвом викладача

№ № п / п

Досліджувані питання на СРС

Час

Прим.

1

Загальні відомості про радіонавігації

45 хв




2

Навігаційні системи відліку




3

Способи вирішення навігаційних завдань




4

Комплексна обробка навігаційної інформації





8. Методичні вказівки по структурі проведення заняття

Перед початком заняття викладач приймає рапорт від чергового по взводу про готовність особового складу до занять.

Групові занять проводяться в складі навчальних взводів, полувзводов і мають на меті поглиблення і закріплення теоретичних знань, прищеплення студентам умінь і практичних навичок, з метою вивчення передбаченого програмами навчального матеріалу, озброєння та військової техніки, організації їх застосування, експлуатації, ремонту і зберігання. На групових заняттях широко застосовуються такі методи навчання, як практична робота, тренування, пояснення і показ.

В аудиторії мають бути підготовлені схеми, таблиці.

Викладач здійснює перевірку особового складу за списком в груповому журналі, де робить відповідні відмітки в графі досліджуваної дисципліни. Використані скорочення визначені в правилах ведення групового журналу. Далі викладач проводить контроль знань студентів за матеріалом попереднього заняття. В процесі контролю, при необхідності, доповнює і виправляє відповіді студентів. По завершенні опитування підводить підсумок і робить висновки, виставляє оцінки.

Далі викладач приступає до викладу матеріалу даного заняття: оголошує тему, назву заняття, навчальну мету, актуальність, навчальні питання. Перед початком викладу викладач вказує необхідність вивчення даної теми, ставить проблемні питання.

При викладі першого питання особливу увагу студентів звернути на класифікацію та визначення основних навігаційних елементів.

При вивченні другого питання необхідно найбільш докладно розглянути ортодромічну систему координат, найбільш часто вживану в повітряної навігації.

Викладаючи третє питання необхідно акцентувати увагу на способах, застосовуваних в радіонавігації, для вирішення основних завдань навігації.

При розгляді четвертого питання потрібно розглянути узагальнену структурну схему пілотажно-навігаційного комплексу (ПНК), призначення його основних елементів.

У заключній частині заняття викладач робить огляд усього заняття, задає один, два контрольних питання і підводить загальний підсумок за заняття в цілому.

У висновку викладач визначає завдання на самостійну підготовку, перераховує літературу на самостійну роботу студентів. Закінчує заняття.

Черговий по взводу подає відповідну команду.


9. Методичні вказівки для СРС під керівництвом викладача

У процесі самостійної роботи студентів під керівництвом викладача викладач нагадує основні легші питання заняття, роз'яснює навчаним де на них можна знайти відповіді, оптимізує процес самостійного вивчення того чи іншого питання даного заняття; допомагає навчаним виділити основну головну думку.

Викладач шляхом навідних питань допомагає студентам самостійно формулювати і конспектувати навчальний матеріал у доступній до розуміння формі.

По закінченні СРС викладач підводить підсумок, відповідає на питання учнів, якщо такі є, і закінчує заняття.


10. Навчально-матеріальне забезпечення заняття

Стенд АРК, електрифікований планшет

5.1.1 Загальні відомості про радіонавігації.


Основними вимогами, що пред'являються до авіації в сучасних умовах, при бойових діях є раптовість, ефективність і своєчасність. Їх виконання пов'язане з необхідністю точного витримування літальними апаратами (ЛА) траєкторій польоту з виходом на ціль в призначений час. Забезпеченням цього займається прикладна наука - повітряна навігація.

Під повітряної навігацією розуміють науку про точний і надійному водінні ЛА з одного пункту в інший за заданою траєкторією у встановлений час, про методи і засоби отримання інформації про їх місцезнаходження та рух.

Авіаційна радіонавігація - наука про радіотехнічних методах і засобах водіння ЛА і отриманні інформації про місцезнаходження та рух ЛА з використанням цих коштів.

При вирішенні тактичних та навігаційних задач політ ЛА повинен виконуватися по найвигіднішої траєкторії. Траєкторією польоту називається просторова крива, по якій переміщається ЛА в процесі його польоту. Проекція траєкторії польоту на земну поверхню називається лінією шляху (маршрутом). Заданої траєкторії польоту відповідає лінія заданого шляху (ЛЗП). Проекція траєкторії польоту на вертикальну площину іменується профілем польоту. Точка земної поверхні, над якою знаходиться ЛА, називається його місцем розташування.

Основними завданнями повітряної навігації є:

- Забезпечення точного польоту ЛА по заданій траєкторії;

- Забезпечення точного виводу ЛА на ціль або аеродром посадки.


Для успішного виконання цих завдань необхідно відповісти на наступні питання:

- Де знаходиться ЛА в даний момент часу?

- Куди потрібно летіти в подальшому?

- Який витримувати режим польоту, щоб прибути в задані пункти в призначений час з необхідною точністю і забезпеченням необхідного рівня безпеки.


Для відповіді на перше питання необхідно визначити поточні координати розташування ЛА і його висоту польоту в певній системі координат. Друге питання вимагає знання координат цілі до необхідного моменту часу в тій же системі координат. Щоб відповісти на третє питання, необхідно знати параметри руху даного ЛА (швидкість, прискорення, кутові координати та їх похідні).

Політ ЛА (групи ЛА) ділиться на окремі етапи, якими в залежності від завдання є:

- Зліт ЛА;

- Побудова бойового порядку групи ЛА;

- Вихід на вихідний пункт маршруту;

- Вихід на ціль;

- Вихід на аеродром посадки;

- Посадка ЛА.

Кожному етапу процесу навігації відповідає режим навігації, під яким розуміється витримування напрямку, швидкості і висоти польоту ЛА. Режим навігації визначається сукупністю великого числа параметрів, званих навігаційними елементами.

В залежності від фізичної сутності навігаційні елементи діляться на чотири основні групи:

1. Навігаційні елементи, що характеризують стан і переміщення центру мас ЛА щодо різних систем відліку: координати ЛА, його лінійні швидкості та прискорення;

2. Навігаційні елементи, що визначають переміщення ЛА відносно її центра мас: крен, тангажу, курс, кут атаки, кут ковзання, кут зносу.

3. Навігаційні елементи, що визначають стан навколишнього середовища: температура, тиск, швидкість вітру, параметри магнітного поля Землі і т.п.

4. Навігаційні елементи, що характеризують стан і відносне переміщення інших об'єктів: орієнтирів, приводних радіостанцій, радіомаяків, інших повітряних і космічних об'єктів.


Дамо визначення ряду основних навігаційних елементів (рис.1).



Малюнок 1


Курс ЛА - кут в горизонтальній площині між напрямком, прийнятим за початок відліку, і проекцією поздовжньої осі ЛА на горизонтальну площину. В залежності від початку відліку розрізняють курси:

- Істинний (відлічується за годинниковою стрілкою від північного напряму істинного меридіана - С І);

- Магнітний (відраховується від північного напрямку магнітного меридіана - З М);

- Ортодромічну (відлічується від меридіана в ортодромічну системі координат - С О).


Курсовий кут радіостанції (КУР) - це кут у горизонтальній площині від поздовжньої осі Л А до направлення на радіостанцію.

Істинний пеленг (азимут) радіостанції (ІПР) - це кут у горизонтальній площині від північного напрямку дійсного меридіана до напряму на радіостанцію.


Видно, що виконується рівність:

ІПР = ІК + КУР.

У точці розташування радіостанції (O 1) можна визначити справжній пеленг ЛА (МУЛУ):

МУЛУ = ІПР + 180 ° + δ,

де δ - кут сходження меридіанів (на картах в ортодромічну системі координат - Δ).


Важливими навігаційними елементами, багато в чому визначальними переміщення ЛА, є його колійна і повітряні швидкості. Для простоти політ ЛА вважають горизонтальним (рис. 2).




Малюнок 2


Проекцію трикутника, складеного швидкостями польоту ЛА, на горизонтальну площину, називають навігаційним трикутником швидкостей, де:

- ІК - істинний курс;

- Мулу - істинний шляховий кут;

- V - повітряна швидкість ЛА;

- U - швидкість вітру;

- W n - шляхова швидкість Л А;

- Α - кут зносу;

- Β - кут ковзання.

Для вертольотів кут β може досягати великих величин і його доводиться враховувати. У такому випадку має місце співвідношення:

ІК + β + α = ІПУ.

Для літаків величина Р близька до нуля і з нею зазвичай не вважаються:

ІК + а = ІПУ.


5.1.2 Навігаційні системи відліку.


Питання про систему відліку в навігації є одним з основних. В залежності від масштабів переміщення ЛА системи координат можуть бути місцевими, глобальними, космічними. Місцеві системи координат, початок яких пов'язується із Землею, використовуються в якості систем відліку при порівняно невеликих переміщеннях, коли кривизною Землі можна знехтувати і її поверхня вважається плоскою. Знаходять широке застосування при числення шляху на відстанях порядку десятків і сотень кілометрів. Наприклад, кутомірно-далекомірної системі відповідає полярна система координат; різницево-далекомірної - гіперболічна система координат з фокусами в місцях розташування наземних станцій.

Глобальні системи координат жорстко пов'язані з Землею і застосовуються для навігації, що охоплює всю земну поверхню або значну її частину. Найбільш поширеними є: географічна (або геодезична), геоцентрична, а також ліва і права ортодромічну системи координат.

У географічній системі координат у якості форми Землі приймають еліпсоїд обертання. Положення точок на поверхні еліпсоїда обертання визначається географічною широтою В і географічної довготою L (рис. 3). Географічною широтою точки С називається кут між нормаллю до поверхні еліпсоїда в цій точці і площиною екватора. Географічної довготою називається двогранний кут, укладений між площинами початкового меридіана і меридіана даної точки. Поверхня еліпсоїда обертання має строгий математичний опис і дозволяє вивести формули, необхідні для вирішення завдань повітряної навігації. Однак основні аналітичні залежності при цьому виявляються складними і практично можуть бути реалізовані тільки з використанням БЦВМ, але не за допомогою аналогових обчислювачів. У ряді випадків це змушує вдаватися до спрощення моделі поверхні Землі.




Малюнок 3


У геоцентричної (сферичної) системі координат Земля приймається за кулю, радіус якого дорівнює: R = 6371110 м. Ця система координат відрізняється від географічної тільки способом відліку широти. Відлік геоцентричної широти (φ) проводиться між площиною екватора і напрямком радіус-вектора (рис. 4). Спосіб відліку геоцентричної довготи (λ) збігається зі способом відліку географічної довготи.




Малюнок 4

Формули для вирішення завдань повітряної навігації на сфері, хоча і простіше, ніж на поверхні еліпсоїда, але все ж вимагає досить великого обсягу обчислень. Тому для районів Землі, віддалених від екватора, застосовують довільну сферичну систему координат, звану ортодромічну (малюнок 5).

Вісь X спрямована на північ уздовж географічного меридіана, що проходить через початок координат (Т.О). Вісь Y направлена ​​на схід по дузі великого кола і є умовним екватором (ортодромічну екватором).

Місце положення ЛА в точці С визначається у вигляді довжини дуги Хс та довжини дуги Ус умовних меридіана і паралелі, що проходять через точку С. Δ - кут збіжності меридіанів.




Малюнок 5


Космічна система координат використовується в супутникових радіонавігаційних системах (СРНС). Вона є просторовою прямолінійною системою координат OXYZ, початок якої пов'язано з центром Землі (малюнок 6). Тут р - вектор положення ЛА, R ІСЗ - вектор положення ШСЗ, R - вектор дальності від ЛА до ШСЗ.




Малюнок 6

5.1.3 Способи вирішення навігаційних завдань


1) Способи визначення місця розташування ЛА.

Для визначення місця розташування ЛА в навігації застосовуються різні способи, які можна розділити на три групи:


а) Оглядово - порівняльний спосіб (візуальна орієнтування; порівняння телевізійних, радіотеплових, радіолокаційних та інших зображень місцевості з відповідними картами).

Недоліки способу:

- Неможливість у ряді випадків визначення місця ЛА в поганих метеоумовах і безоріентірованной місцевості (море, пустеля, тайга і т.п.);

- Трудність повної автоматизації, і, внаслідок цього, необхідність участі оператора;

- Демаскування ЛА в разі застосування РЛС та інших візирних систем з випромінюванням.


б) Спосіб ліній (поверхонь) положення з використанням радіотехнічних і т.п. систем. Заснований на визначенні місця розташування ЛА шляхом зарубок, тобто ліній положення щодо відомих орієнтирів.

Лінією положення називається геометричне місце точок на поверхні, що відповідають одному значенню навігаційного параметра (відстань, сума або різниця відстаней, кут, швидкість польоту ЛА і т.п.). Навігаційні параметри є функцією від координат місцеположення ЛА.

Лінією положення ЛА при пеленгації наземних радіостанцій з використанням бортового радіопеленгатора є лінія рівних пеленгів. На площині це пряма, що проходить через точку розташування радіомаяка, на сфері це дуга великого кола - Ортодромія (рис. 7).




Малюнок 7


Лінією положення при використанні далекомірних систем є лінія рівних відстаней - окружність (рис. 8).




Малюнок 8


Лінією положення ЛА при використанні різницево-далекомірних систем є лінія рівних різниць відстаней (рис. 9). Вона являє собою геометричне місце точок, різниця відстаней від кожної з яких до станцій А і В дорівнює постійній величині 2а = D B - D A = const. На площині це гіпербола, на сфері - сферична гіпербола.



Малюнок 9


Місцезнаходження ЛА при використанні способу ліній положень визначається як точка перетину двох або більше ліній положення.

Гідність способу полягає в тому, що визначення місця ЛА відбувається без урахування і навіть без знання пройденого ним раніше шляху. Недоліком його є дискретність у фіксації місця розташування ЛА.


в) Спосіб числення шляху:

Заснований на обчисленні пройденого шляху щодо відомого початкового положення ЛА. Для здійснення числення шляху необхідно розташовувати даними про напрямок руху ЛА і його прискоренні або швидкості руху відносно Землі. Розрізняють доплеровське, інерційних, повітряне числення шляху і їх комбінації. Недоліком способу є зростання помилок визначення місця розташування ЛА в часі.


2) Способи польоту ЛА по заданій траєкторії.

Для забезпечення польоту ЛА по заданій траєкторії необхідно безперервно або дискретно управляти його рухом. В залежності від того, по якому параметру здійснюється управління польотом або в якій системі координат вирішуються основні завдання навігації, розрізняють такі способи виведення ЛА в задану точку:

- Маршрутний (траєкторний);

- Шляховий;

- Курсової.


При маршрутному способі завдання навігації вирішується з використанням ортодромічну системи координат, однієї з осей якої служить лінія заданого шляху (рис. 10). Для здійснення управління польотом цим способом необхідно знати лінійне бічне ухилення - Z ЛА від маршруту (або його похідну dZ / dt), відстань, що залишилася - S і призначений час виходу в задану точку - Т H.




Малюнок 10


Завдання управління ЛА зводиться до виконання наступних відносин:

Z = 0; (dZ / dt = 0); та V ПФ = V TP; де V TP = | dS / dt | - потрібне значення шляхової швидкості; V ПФ - її фактичне значення.

Перевагою способу є висока точність польоту по заданій траєкторії. Недоліком є ​​те, що між параметрами управління рухом ЛА за маршрутом і курсом польоту відсутня прямий зв'язок.

Маршрутний спосіб застосовується при веденні розвідки, здійсненні посадки по курсогліссадним радіомаяк, в системах РСБН і РСДН.


б) При колійному способі завдання навігації вирішується в рухомий полярній системі координат, початок якої (точка 0) збігається з центром мас ЛА, а полярною віссю є лінія, що з'єднує точку 0 із заданою точкою О 1 (рис. 11), де ЗПП - заданий шляховий кут. При куті неузгодженості Δ = 0, політ ЛА відбувається по найкоротшій відстані, якщо Δ ≠ 0 (| Δ | <π / 2), то політ відбувається по логарифмічної спіралі на площині.




Малюнок 11


Подорожній спосіб широко застосовується на практиці, коли відомі координати місцезнаходження ЛА і заданої точки, а також курс і кут зносу. При відомих координатах ЛА можна визначити відстань S і ЗПП і знайти величину Δ = ЗПП - ІК - α.

Знаючи призначений час виходу ЛА в задану точку - Т Н, можна визначити, при польоті з постійною швидкістю, необхідне значення шляхової швидкості: V ПТР = S / (T H-T), де Т - поточний час.

Перевагою способу є можливість виходу ЛА на ціль по найкоротшому шляху в призначений час, а недоліком - неточне проходження по маршруту і вихід на ціль не строго з заданого напрямку.

Подорожній спосіб застосовується в доплерівських навігаційних системах.


в) Курсовий спосіб застосовується при невідомих значеннях координат, кута зносу і путньої швидкості ЛА. Система координат пов'язана з ЛА, причому полярна вісь збігається з поздовжньою віссю ЛА (рис. 12). Для виходу в задану точку необхідно виконувати умову Δ = const (| Δ | <π / 2). У цьому випадку при наявності вітру (W - вектор швидкості вітру), траєкторія польоту буде представляти радіодромію, названу так внаслідок того, що по такій траєкторії здійснюється політ на радіостанцію з кутом Δ = 0, наприклад, при користуванні радіокомпаса.



Малюнок 12


Перевагою способу є його простота. Недоліком - низька точність польоту по заданій траєкторії і низька точність виводу в задану точку.

5.1.3 Комплексна обробка навігаційної інформації


Визначення всіх навігаційних параметрів здійснюється за допомогою різноманітних технічних засобів. Залежно від первинного джерела навігаційної інформації технічні засоби поділяються на чотири основні групи:

- Геотехнічні засоби, що використовують геофізичні поля Землі, до яких відносяться магнітні компаси, барометричний висотомір, гіроскопічні прилади, інерціальні системи і т.п.

- Радіотехнічні засоби, що використовують радіосигнали, що випромінюються радіотехнічними пристроями, до яких відносяться далекомірні, кутомірні, кутомірно-далекомірні, різницево-далекомірні, БРЛС, ДИСС і т.п.

- Астрономічні кошти, що використовують світлове або радіовипромінювання небесних тіл, до яких відносяться астрокомпаси, секстанти і т.п.

- Світлотехнічні засоби, до яких відносяться Світломаяки та інші штучні джерела світла,


Група геотехнічних засобів характерна тим, що ці кошти автономні, їм практично неможливо створити перешкоди, але похибки навігаційних вимірювань ростуть з плином часу.

Група радіотехнічних засобів в будь-яких метеоумовах забезпечує високу точність вимірювань, але ці кошти схильні до перешкод і в ряді випадків неавтономних.

Група астрономічних засобів також не схильна до дії перешкод, однак, їх застосування залежить часто від умов видимості і метеорологічних факторів.

Світлотехнічні засоби застосовуються в основному вночі і в складних метеоумовах для забезпечення посадки ЛА, а бортові вогні - для запобігання зіткнень ЛА один з одним.


Практична реалізація перелічених груп технічних засобів навігації здійснена у вигляді різних навігаційних пристроїв (НУ), навігаційних систем (НС) та комплексних системах навігації (КСН). Більш докладно зупинимося на радіотехнічних засобах навігації.

Під радіонавігаційним пристроєм (РНУ) розуміється радіотехнічне засіб, засноване на певному принципі дії і призначене для самостійного вимірювання навігаційних параметрів незалежно від наземних засобів, наприклад, радіовисотоміри, ДИСС і т.п.

Під радіонавігаційної системою (РНС), призначеної для самостійного вимірювання навігаційних параметрів, розуміють сукупність взаємопов'язаних між собою бортових і наземних радіотехнічних засобів. Наприклад, далекомірні або різницево-далекомірні системи, кутомірні системи.

Під комплексною системою навігації (КСН), призначеної для здійснення спільного виміру навігаційних параметрів при вирішенні певних навігаційних завдань, розуміється сукупність взаємопов'язаних між собою бортових, наземних, або бортових і наземних технічних засобів (зазвичай радіотехнічних і нерадіотехніческіх), заснованих на різних принципах дії. Наприклад, радіотехнічна система ближньої навігації (РСБН), що представляє собою взаємопов'язану сукупність радіотехнічної кутомірно-далекомірної системи, системи повітряних сигналів (СВС), систему курсовертикалі (ВКВ) і аналогового обчислювального пристрою.

Велика кількість навігаційної інформації на борту ЛА, що надходить від численних і різноманітних технічних засобів, екіпажу стало практично неможливо використовувати для управління ЛА. Знадобилося автоматизувати процес обробки інформації з введенням потрібних параметрів в систему автоматичного управління (САУ) та забезпечити наочне відображення потрібної інформації для навігації, пілотування, вирішення завдань бойового застосування і контролю за роботою всього замкнутого контуру системи управління польотом Л А, тобто треба було створення пілотажно-навігаційних комплексів (ПНК) і прицільно-навігаційних комплексів (ПрНК).

Дамо визначення ПНК: пілотажно-навігаційний комплекс являє собою сукупність взаємопов'язаних вимірювачів навігаційної і пілотажної інформації, системи обробки і відображення інформації і системи управління, призначену для навігації та пілотування ЛА на всіх етапах польоту.


Узагальнена структурна схема ПНК представлена ​​на рис.13, де НИ-вимірювачі навігаційної і пілотажної інформації; БВС - бортова обчислювальна система і САУ - система автоматичного управління.




Рисунок 13

Входять до складу ПНК радіотехнічні вимірники (РНУ, РНС, КСН), перш за все, використовуються в якості коригувальних пристроїв для навігаційної інформації отриманої нерадіотехніческімі вимірниками, а також для самостійного забезпечення польоту за маршрутом, виведення ЛА в район аеродрому і посадки на нього.

БВС, основу якої, як правило, становить БЦВМ, обробляє інформацію від всіх вимірювальних систем у відповідності з прийнятими алгоритмами, виробляє сигнали управління польотом ЛА і видає їх в САУ.


Для виконання бойових завдань (прицілювання по наземним і повітряним цілям, бомбометання, розвідки і т.п.), ПНК взаємодіє з відповідними системами, що забезпечують виконання поставлених завдань, що в сукупності утворює ПрНК.


Методичну розробку склав старший викладач


підполковник Ю.Кручек
Навчальний матеріал
© uadoc.zavantag.com
При копіюванні вкажіть посилання.
звернутися до адміністрації